****

Скажи мені, господи, те, що ніхто не говорить,

бо я не повірю словам, що були кимось мовлені.

На північ бредуть опівденені сонячні олені,

на північ, де білі сніги розгорнули простори

прозорої тиші, де гаснуть і луни, і тіні,

де кроки легкі і нечутні, а сни – нерозгадані.

Хай ріки замерзлі розкрають залюднені гавані

на білі фіорди, словами стечуть з піднебіння

німотного неба. Одна їм лишилась розрада –

текти і текти, не питаючи русла і  значення,

крізь пальці господні, не чутні ніким і не бачені,

і танути в млі, мов далекі оленячі стада.